Від історії з козами минуло аж два століття до появи першої кавової культури. Поступово дика кава, яка росла в Ефіопії, набула популярності. Великий кавовий шлях простягався через Червоне море на Аравійський півострів. Перевірених відомостей про походження способу заварки мелених зерен в тому вигляді, як ми це робимо сьогодні, немає. Однак історії відомо, що до кінця XIV століття в арабських країнах попит на зерна вже був. До цього часу в нагір’ях Ємену, клімат якого схожий на Ефіопський, починають вирощувати низькорослі види кавового дерева.
На Сході кава набирає популярність дуже швидко. Протягом XV століття напій приходить в кожен будинок. У містах організовуються громадські кав’ярні, які виконують функції ігрових клубів і місць для обговорення новин. До XVI ст. звичка пити каву набуває поширення у всій передній Азії, включаючи території сучасних Ірану, Сирії й Туреччини. Говорячи про походження кави в Європі, необхідно підкреслити, що її проникнення не відбувалося одночасно. Англійці, голландці, французи у XVI-XVII століттях вели активну експансію (торгову і військову) африканських та азійських країн. Численні мандрівники відвідують арабський Схід і привозять звідти каву, спочатку для особистого використання, а потім і в комерційних цілях.
Якщо говорити про масове завезення кави в Європу, то воно відбувалося через Туреччину, в той час історії – дуже неспокійного сусіда на Сході, у стані війни з усіма на своєму західному і північному кордоні. Звідти каву завезли в Італію. Характерно, що католицьке духовенство, так само як і мусульманське, спочатку демонструвало негативне ставлення до нового напою, вбачаючи в ньому, висловлюючись сучасною мовою, ісламське походження, що несе в собі загрозу для західного світу. Однак в 1600 році Папа дозволив християнам пити каву, а в 1645 році у Венеції вперше в історії була відкрита європейська кав’ярня.